Завмерла над Днiпром гора Чернеча сива

У долі на шляху багато є порогів.
Буває, оминеш ти їх звичайний стан.
А може бути так, що марно дуже довго
Не оминать тобі миттєвостей капкан.

Шевченкові слова, мов Боже щире вчення,
Колишуть нас вночі, та ще й утішать вдень.
Шевченкові слова - це кара і знамення,
Це мудрії думки і вічний сад пісень.

У кожному із нас живе Тарас Шевченко,
Його могутній дух причарував серця.
Для Кобзаря земля, мов ненечка рідненька,
Далека Україна в молитвах за Отця.

Він шанував людей, боровся за свободу,
У засланні творив скарби сумних віків.
Його не подолать страхіттям і негодам,
Завжди Кобзар сильніший лютих ворогів

Спасибі я скажу за себе й сьогодення,
За драми і вірші, в яких пекучий біль
За радість і печаль, за сонце і натхнення,
За гіркоту сльози, що залишила сіль.

Завмерла над Дніпром гора Чернеча сива,
Шепоче Кобзарю вона думки свої.
Оберіга завжди, як батька України,
Щоб снилися йому пророчі, добрі сни.