Запроданц

                ЗАПРОДАНЦІ


Десь, на річці Задніпрянці, тут поміж народом,               
Поселились запроданці з ненажерним ротом.
Вони їсти дуже люблять екзотичні страви,
Роблять вигляд, що рішають надсерйозні справи.

Запроданці ліплять здуру чудеса реклами:
Тайди, фері і підгузник для доньки і мами.
Ми для них – ніхто, народець, так, „пустоє мєсто”,
А хто буде права перти – розмісим, як тєсто.

Вони гонять наших хлопців Ірак „визволяти”.
Краще дайте в Україні гроші заробляти.
Вони кажуть на екранах про престиж держави.
Дармоїди ви пузаті: ви і ваші пави.

Мерседесики чорненькі їдуть по столиці,
А за що ж ви їх купили, за мішок пшениці?
Ви поїдьте в села – гляньте, що ви наробили,
Люди вже корів не держать, бо немає сили.

Народ терпить, народ вірить в вибір європейський,
Та запахло тут кошерним м’ясом іудейським.
Щось нема у тій Європі нашого нічого
І не сильно їм там треба жовто-голубого.

Ой, пробачте, блакитного, це я так для складу,
Для запроданців все рівно – спереду чи ззаду.
Бо продали Україну за дарма, за гроші,
Ті, що кажуть: «Всі погані, одні ми хороші!»

Вже нема на Україні, ні свиней, ні сала,
Як ще ненька-Батьківщина досі не зів’яла,
Як калина степовая, змучена вітрами.
Та запроданці не можуть жити без реклами...

Рекламують горілочку, усяку гидоту.
Їхні їстівні реклами створюють нудоту,
Вводять дисбаланс кишковий в наші голі душі.
Дискомфорт телевізійний „смектой” незакушать...


Ну, скажіть мені, будь-ласка, хіба так годиться,
Рекламують те, що пилось, й завжди буде питься.
Рекламуйте гарні школи, дитсадки та бані.
Запроданці, однім словом, „грошаки” погані.

І скажіть мені, будь-ласка, що то за держава,
Що дітей своїх не любить – це ж серйозна справа.
Не створить останні роки жодного мультфільму.
Подивіться на екрани – срамота дебільна.

Невгомонні, телепузі, дігімоненята -
Це запроданці покажуть хлопчикам й дівчатам.
І скажіть мені, будь-ласка, де мораль, де совість,
Але це уже малята зовсім інша повість.
Хтось спитає: «Як же далі всім нам треба жити?»
Заповідь відома здавна – «ближнього любити»...

 
                2004р.