ЗАПУСТІННЯ
Десь село моє сховалось
В хижих будяках.
Будяки такі дебелі,
Наче хто посіяв.
Не танцюють зараз в клубах,
Тільки в кабаках.
Не та тепер уже молодь
І не ті весілля.
Була кузня спокон віку,
Дід мій там кував.
Нема кузні, нема діда,
Мостик розібрали.
І на Ірпені глибокім
Вже немає ям,
“Красуються” на тім боці
Фортеці та брами.
Запустіння, запустіння
В душах й на полях.
Демократія проклята
Ферму розікрала.
Нема уже риби в річці,
Ягоди в лісах,
Усі старі люди кажуть:
«О, життя настало!»
Депутати засідають
На своїх верхах,
А Княжичі заховались,
Як грибочок в глицю.
Село моє бідне гине
В хижих будяках.
Справді, жити стало важко,
Хоч хапай рушницю.
18.10.03р.
Запуст ння
© Copyright: Сергей Кононенко, 2011
Свидетельство о публикации №111021509722
Свидетельство о публикации №111021509722
Рецензии