Безоднi криниця

Проростає з безодні криниця
Мов око застигле в повітрі
Мати бездітна
Ловить коників
У любистку
Так випрошують гілку
У яблуні
Так змія замерзає
У камені
Так сміються
Над
Білими квітами
Засинаючи
В теплій
Печі

14–28. XI. 1997 р.


Рецензии