Дитя з прямим волоссям колiр-ночi

Дитя з прямим волоссям колір-ночі,
Чом мою душу пронизав одчай?
Як прагну я, як безнадійно хочу
Притиснуть Тебе до свого плеча!

Чом Ти покинув край Завжди-й-Ніколи?
І чом струсив мій чарівний пилок?
Чом вийшов знов на нескінченне коло,
Де Ти і я - є люди... Тільки крок -

Ми розлетИмось, ніби й не стрічались...
...Залишить сердце невідчутний жаль...
Чому ж так тоскно? ...Ніби в сердце вп'Ялись
Холодні пАзурі... ЗорЯна пектораль

Чому не нас вінчає? Чом цнотливих
Не пити нам з очей щасливих сліз?
...Гірке, жорстоке, безпорадне диво -
Зустрітись в Дивокраї... Ти приніс
В своїх долонях врАнішню росицю,
В своїх очах - зорЯний щирий квіт...
...Мов птах у клітці, б'ється, метушиться
Зневільнена душа... Співа... Мовчить...

...Пронизує, мов погляд очі в очі,
Мов спис, мов зірка... І болить, пече!..

...Дитя з прямим волоссям колір-ночі,
Що не торкнутись більш його плечей...