БРАТИ
Розділили стареньку хату,
Розділили – таку малу.
Розділили два рідних брата.
Це на сон схоже, чи на гру.
Тільки мати лягла в домовину,
По городу пустили межу,
Ніби зла і чужа людина
В їхні душі наслала іржу.
Та іржа їхні душі з’їла,
Бо забули вони – дурні,
Як парним молоком поїла
Рідна мати їх у хліві.
Бо забулися запах хлібу,
Та і піч розвалили вже.
Як косили, ловили рибу.
Ви дитинство забули! Не вже?
Хай далеко образа піде,
Не точіть у душі ножі.
Щоб у слід не шептали сусіди:
- Он де справжні пішли «кайдаші».
5.03.2010р.
Брати
© Copyright: Сергей Кононенко, 2011
Свидетельство о публикации №111021510309
Свидетельство о публикации №111021510309
Рецензии