Про л фт йогурти

     Про ліфт і йогурти


Як мене визволяли з полону,
Як застряв я у ліфті своїм.
Ох, для ліфтів не має закону,
Дві години я йогурти їв.

Ой, як кинулись гості у шукати,
Вимовлять  нетверезі слова,
Вже голосять і жінка, і мати,
Розболілась у них голова.

Подзвонили 02 і сказали,
Що пропав їх герой-працівник,
Але в ліфті мене не шукали,
Бо подумали безвісті зник.

Кнопка виклику знов не працює,
І мобілку з собою не взяв,
І ліфтерів, й країну кляну я,
Бо до вітру схотілося нам.

«Гей, сусіди, рятуйте! Рятуйте!
Бо зроблю подарунок я вам,
Чи спасайте, повітрячком дуйте,
Бо діла приобщаю к словам».

І коли я вже зовсім у відчай,
Чи упав, чи присів, чи вступив,
Чую хтось мене кличе і кличе,
То мій кум недалеко курив.

Розщепив він сталеві дверцята,
Подав руку у шахту мені.
Ой, не бачили б цього дівчата,
Я весь в йогуртах, як у лайні.

Я вже тут, не в полоні, я вольний,
Та далеко в душі щось щемить,
Але як я сьогодні  довольний,
Що мій кум не покинув курить.

                18.09.03р.