25.08.10
11:25
«А»:
Смерть моя не за горами ходить,
Її очі – темно-сині води,
Її подих дихає у спину,
Стукіт серця відміряє днину.
Хочу смерті я в обличчя глянуть,
Вона буде, а мене не стане,
Я умру – не треба хоронити
Мої вірші, вони будуть жити.
Я як Фенікс у вогні згораю,
Бо де діти мої небокраї?
Відроджуся завтра, може бути,
Бо тебе не можу я забути.
Смерть моя не за горами ходить. укр
© Copyright: Валюша Александрова, 2011
Свидетельство о публикации №111021411267
Свидетельство о публикации №111021411267
Рецензии
