Я - вiтер...

Я холодний самотній вітер, -
хіба можна вітер любити?
Можна любити квіти,
Можна любити жити,
Можна життю радіти,
Можна, але не з вітром...
Вітер летить куди хоче, -
пірнає в кохані очі...
Сьогодні він любить небо,
а потім йому не треба...
А завтра цілує ночі...
і все за любки, охоче.

Вітер не можна любити,
Він хоче літати по світу...
Я  - справжній  вітер...
Не можна мене підкорити,
Не можна теплом зігріти...
Я можу вогонь загасити…

Я хочу в далекі зорі,
чи жити з холодним морем,
я хочу сама любити,
а може в пустелі ходити.
Мене не спинити...
Я просто холодний вітер...

Я знову тебе залишу...
ти станеш писати вірші...
Не треба, повір, любити...
Люби краще гарні квіти,
а я потечу в політи...
Люби краще білий світ..

А в світі десь буду я,
Можливо в думках ожива…
І може тобі приснюся,
тихенько руки торкнуся...
Почуєш про мене в піснях,
в віршах і простих словах,..
Тому, що я вітер...
нажаль, я - нещастя квіти,
Не треба, прошу, любити,
Ти будеш про це жаліти,
Мене вже не можна спинити,
Тобі ж ще потрібно жити..жити..