Чарувала Осинь

Чарувала, чарувала мене осінь золотом
І лякала, і лякала зима лютим холодом.
Я ж як та ялиночка, не в*яну, не гнуся,
А чим більше холоду, тим більше сміюся.
             Вночі бачу зорі
             Сонце зійде з ранку
              І сніжинки, як дівчата
              Кружляются в танку
Заливала, заливала осінь двір дощами
Хуртовина завивала в зимку вечорами,
Лиш калина рясная під вікном стояла
І з вітрами мені пісню про любов співала.
              Зорі посміхалися,
               Сонечко раділо,
               Як трава під снігом,
                Я лиш молоділа.
Я благаю люди: ви пісні співайте,
Свою осінь й зиму сміхом зустрічайте,
Щоб душа раділа, серце молоділо,
І в свое майбутне ви дивились сміло.
                Зорі посміхнуться,
                Сонечко зрадіе
                І пізнае серце
                Віру та надію.
Будем вічно жити, Бога прославляти,
Бо одна в нього мета, щоб любили свято,
Щоб з ранку співали, як діти раділи,
І слова любові усім говорили.
               Сонечко зрадіе
               Зорі посміхнуться,
               Віра та надія,
               В  серце повернуться.
               Душа заспівае,
               пісню про кохання,
               бо любов едине,
               у Бога бажання.