Як би крила

Як би мені крила, я би полетіла,
Як би мені хлопця, я би полюбила,
Як би мені пісня, я би заспівала
Я би мені щастя, я б лиха не знала.

І чому Ти, Боже, не дав мені крила
Я би до любові в небо полетіла
Я би прославляла Бога і Ісуса
Бо з любов’ю, Боже, смерті не боюся.

Не боюся, Боже, у небо літати
Хочу я Господь, пісні там співати
Про мою ріднесеньку, милу Україну
Щоб лиха  до неї не  прийшла година.

Щоб жили тут люди у силі й свободі
Щоб сяяла слава від роду до роду
Щоб лани з садами пісні тут співали
Щоб ніколи лиха людоньки не знали.

Бо я бачу тучу, що пливе, чорніє
Бо я чую лихо, говорить не смію
Бо не чують люди і не бачать лиха
Що пливе над світом і говорить тихо

Схаменіться люди, Бога в душі майте
І з відкритим серцем його зустрічайте
Він у серце кожному добавить любові
Щоб ви не пролили братів своїх крові.

Щоб вітри скажені коси не тріпали
Матері синів, щоби не чекали
Як підуть вони битись за свободу
Та не своєї України, не свого народу.

Там на чужім полі, не здобудуть долю
Тільки матерям заподіють болю
Тільки Україні не добавлять слави
Краще б у серцях Бога прославляли

Краще би молилися і його питали
Про свою дорогу, та й горя б не знали
На рідній землі  кохалися в мирі
І жили гарненько у злагоді й силі.