Чому душа плаче

Чому моя душа плаче,
Мабуть щось та знає,
Бо вона так чи іначе
З Богом розмовляє.

Вона знає, десь далеко
Вітри скаженіють,
І що личко молодеє
Зв’яне і змарніє.

Зв’яне, наче в полі квітка,
Що Сонце спалило,
Як ота трава пожовкла
Що дощі залили.

Полети, душа, до Бога,
І  спитай у Нього,
Чи була у теї доньки
Іншая дорога.

Чи були в житті у неї
Віра та Любов,
Чи повернеться надія
До дівчини знов.

Бо без них туга, та крига
Серце охолодить,
І тоді доля дівчину
Аж на край заводить.

На той край і на ту гору,
Де журба та тління,
Полети, душа, до Бога,
Вимоли спасіння.

Для дівчини, що блукає
В темряві нічній,
Де немає місця
Вірності святій.

Де ліхтарі в ночі світять,
Заміняють зорі,
Де продають грішне тіло
І нема позору.

Де за тіло плотять гроші,
Бога не бояться,
Де дітки наші хороші
П’ють та веселяться.

Полети, душа, проси,
Щоб спасав дівчину,
Не ганьбила щоб краси
І всю Україну.