Нажаль байдуже не можливо.
Та навіть навпіл цілий світ.
Буває дійсно не сміливо,
Зробити в серці новий зліт.
Та не забути погляд схожий.
Ці очі, мов би сине небо.
Зі смаком ніжних поцілунків,
Багаття слів давно не треба.
Його не мусить хвилювати.
Сумління плине в далечінь.
В корисних знаках існувати,
Мабуть і досі без зусиль.
Та не помітне не виразне.
Його відчути не можливо.
Вогонь водою,тухне зразу.
Майбутне далі не сміливо.
Міцних кайданів я боюся.
Не мов би стогне в одночас.
Давно потреби,та не вчуся.
Щоб не хворіти кожен раз.
***
© Copyright: Игорь Шиян, 2011
Свидетельство о публикации №111021300467
Свидетельство о публикации №111021300467
Рецензии