Жовтіє стерня і копна у полі.
Ще не зорали землею трактори
І наші душі, наші долі
Зорати остаточно не змогли.
Там ще цвітуть не зірвані троянди
Надія з Вірою іще жива
У серця не змогла імла відняти
Любові чистої слова.
Вони як пісня над землею линуть
Весняним цвітом між людей цвітуть
І вірять люди що тепло і літо
До нас назавжди все одно прийдуть.
І згине назавжди духовний голод
Брехні не стане на землі
Любов знищить в серцях назавжди холод
Ніхто не заблукає у ві імлі.
Не зоарали души
© Copyright: Нина Дюбченко, 2011
Свидетельство о публикации №111021304580
Свидетельство о публикации №111021304580
Рецензии
