На душі моїй матіолово -
Густо й свіжо, як у полях!
Розтікається сивим оловом
І виблискує тьмяно шлях.
Вечорова тиш. Небо зоряне.
Ми удвох - і дива довкіл.
Тепло диха земля розорана,
Вічне срібло несе Оскіл.
Даль імлиста веде в незвідане:
Втіха жде нас там чи біда?
Наче вкопані, сосни мідяні,
Нашорошена лобода.
А на белебні, а на белебні,
Білопінні, як острови,
Неземні мітингують лебеді,
Повечерявши у траві...
Крокувати вперед - так здорово,
Хоч і тьмяним здається шлях.
...Зацвіла душа матіолово
Густо й свіжо, як у полях.
Вдома
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2011
Свидетельство о публикации №111021206338
Свидетельство о публикации №111021206338
Рецензии