мені б висточило переглядів,
тебе і зітхань напів кімнати,
рук, що шукають тепло
спогадів і теплої кави.
мені б висточило присутності
в тобі. і запаху моря,
светр батька-мореплавця.
наганяє спогади.
мені б висточило рукостискання,
що так легко змушує мене,
бажати тебе під одіяло.
бути тільки поруч з тобою,
засинати на твоєму плечі,
дякувати Богові, що ти в мене є.
мені б висточило тебе
тебе
тебе
ти єдина.
ти в мене є.
тебе
© Copyright: Катерина Фокина, 2011
Свидетельство о публикации №111021204536
Свидетельство о публикации №111021204536
Рецензии