Човен пливе по річці серед верб ридаючих,
Вони наше кохання з тобою оплакують.
Не кидай слухавку, а ввімкни голосний зв'язок для бажаючих.
Хай послухають серед тиші мої до тебе листи.
Вони не такі яскраві, як ті що в Українки Лесі,
Вони не такі солодкі, як твої губи в меду.
Хочеш ридай, а хочеш над собою смійся
За кисло-солодкі свої гріхи.
Алло, ти ще там на тому кінці?
Ти ще на дроті висиш?
Гудки телефонні мов у свинці
Здавлюють тяжко легені мої .
Прощавай, я вимкну телефон, я недосяжна.
Прощавай, я запливла далеко за сонце.
Невже сьогодні лише спустошені пляжі
Залікують мою самотність.
Алло
© Copyright: Иулианна Июлева, 2011
Свидетельство о публикации №111021111006
Свидетельство о публикации №111021111006
Рецензии