Ось ти скажи мені, навіщо?
Навіщо в світі стільки сліз?
Ну підійди, іди-но ближче,
Чого стоїш очима вниз?
Чого мовчиш, спустивши вії?
Свою провину бачиш де?
Так, світ назвав тебе "повія",
Але ж, насправді все не те!
У чому винна? Що кохала?
Що десь там поруч з ним була?
-Якби ж я знала... Знала, знала,-
Відлуння в далечінь луна.
Ти світ не слухай. Він не радник.
Нікому ще не допоміг.
Та, мабуть, й не було такого,
Щоб світ той серце переміг.
Женщине
© Copyright: Екатерина Толстик, 2011
Свидетельство о публикации №111021009112
Свидетельство о публикации №111021009112
Рецензии