Роздуми

І знову вересень  прийшов,
Учитель в школу знов зайшов,
І сяє школа, сяє клас,
Та чом не радує він нас.

Чому  не робите-нероби?
Чому працюю тільки Я?
У школі ми одна сім"я,
Та ви ніхто – є лише Я.

Я царьок хоч і маленький,
Маю трон я свій м’якенький.
Є у мене секретар,
Для учителя – він цар.

Речі викинуть – чужі,
Не потрібні тут мені.
Всі ключі позабирати,
Бо все будуть підглядати.

Ті , що люблять набрехать,
Це моя найкраща рать.
Брехуни, крадій-небога,
Славна в мене допомога.

Хтось про мене щось сказав,
Хай тепер не ловить гав.
Застосую геть усе,
Хай терпить– не понесе.

Вийшов вчитель із наради
І собі не дасть він ради,
Мовби робить він усе,
А начальство знов "несе".

Як же Вам не зрозуміло,
Крик начальства-його діло.
Щоб іще таке зробить
Щоб "високим" догодить?

P.S.
Може ще посіють мак?
Може в голові не так?
Портрет, скажу,доволі гідний,
Чи взнає хто, йому подібний.