ВІДЧАЙ
Як важко, коли не увірили в Бога,
Ні батько, ні мати, ні син.
Така мені пала терниста дорога,
Я в думках і справах один.
А серце шепоче: „Послухай, послухай!
Не треба нікого винить”.
Ні око не бачить, не слухає вухо,
Душа моя кленом тремтить.
Як стать перед Богом з такими ділами,
Як кожен свій гріх відмолить?
Впаду на коліна до тата, до мами;
За кожного серце болить.
Умиюсь слізьми перед Спаса іконою,
Нехай мені Боже простить.
В умі протіка іудейською змовою -
Не треба за себе просить.
Хіба я молюсь, я не вмію молитися.
Думки розлетілись в боки.
Я Бога духовно благаю зцілитися,
Та поки що – все навпаки...
13.10.2004 р.
В ДЧАЙ
© Copyright: Сергей Кононенко, 2011
Свидетельство о публикации №111020904666
Свидетельство о публикации №111020904666
Рецензии