ДОБРОТА
Доброта не стріляє першою,
Доброта – це майже любов.
Доброта, вона й зцілення звершує,
Збиваючи ноги в кров.
Бо хочеться вспіти всюди,
І туди… І туди й сюди.
Бо на неї чекають люди,
Як цілющої ждуть води
Доброта не стріляє першою,
Бо вона й не вміє стрілять.
Тільки вдосвіта справи завершує,
Коли ще всі люди сплять.
А відпочити, поспати ніколи,
Бо наївна вона і проста.
Може відправим її на канікули,
Відпочине нехай доброта.
А як люди стануть злющими,
І твердішими від дрота?
І в ті душі, що стали колючими
Не повернеться вже доброта?!
Не виходить поки з канікулами,
Винувата – душа пуста,
У якій ще гуляє віхола,
То ж прости нас, Свята Доброта.
29.08.2010р.
Доброта
© Copyright: Сергей Кононенко, 2011
Свидетельство о публикации №111020904525
Свидетельство о публикации №111020904525
Рецензии