Я жив у Княжичах земних
Я жив у Княжичах земних,
Тепер у Княжичах небесних;
Неначе я помер у них,
Але в останній день воскресну.
Стояло край гори село
Без церкви п’ять десятиліть,
І мій народ вклоняв чоло
Далеко, в голубу блакить,
Бо церквою була земля
І хліб, і праця, і лани.
І змалку святість бачив я,
Бо Божі дочки і сини
Зростали поруч біля нас,
І відчувалося тепло.
Ми не молились на показ,
І відступало чорне зло
Комуністичних байстрюків,
Що істуканів возвели,
Та гнали дочок і синів
Від православної весни.
Вже тяжкі рани лічить час,
Я в Княжичі спішу із міста,
Де Бог у церкву кличе нас,
Гучніють дзвони благовісту…
8.03.2009р.
© Copyright: Сергей Кононенко, 2011
Свидетельство о публикации №111020904500
Свидетельство о публикации №111020904500
Рецензии