...між кучері вплітала незабудки –
блакитні очка квітів, що не сплять,
аби у сні Його не загубити.
...неначе на ліонському вокзалі,
загубленим дитям , що – ані слова! –
Його шукала поміж кас квиткових,
просилася на руці,
та – нема:
ні голосу немає, ні долоні.
...кораблики пускала по воді:
папір намок –
і вірші у клітинку
фонемами стікали і спливали
притоками, щоками – до Дніпра.
...пора міжчасся –
як зміючка в серці,
гніздо звиває спогадів минулих
непроминущих,
ссе тужаву кров
і гупає у ліве передсердя:
ти їй відчиниш – то Змія-царівна,
перстеник срібний на хвості тримає –
і все вже знає,
та мовчить до часу...
...лютнева втома
скрики залізниці
ворони
вітер
вервиця
любов
пора мiжчасся
© Copyright: Ганна Осадко, 2011
Свидетельство о публикации №111020807240
Свидетельство о публикации №111020807240
Рецензии
Как всегда, как всегда...
Забираю слово - вервиця...
Ицхак Скородинский 09.02.2011 01:38 • Заявить о нарушении
Забираю слово - вервиця...
Ицхак Скородинский 09.02.2011 01:38 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.