Вашблтк!

  «ВАШ БІЛЄТІК!»

Коли їдеш ти до церкви,
На роботу чи на з’їзд,
В автобусі чи трамваї –
Оплати проїзд.

Ще один закомпостируй,
Це для багажу,
Бо історію правдиву
Я вам розкажу.

Так, колись одна старенька
Бабця Катерина
Вирішила у столиці
Провідати сина.

Заколола поросятко,
Курку зарубала
І гарненько у візок
Все це спакувала.

Електричка прибула
Вчасно до столиці,
Так приємно на вокзал
Київський дивиться.

Пре бабуся свій візок
Прямо до трамваю.
«Боже, сили дай мені» –
Господа благає.

Ось, нарешті, і трамвай;
Їде, Слава Богу,
Придивляється в вікно,
Згадує дорогу.

На зупинці черговій
Входить хлопців троє,
А обличчя в них такі,
Схилі до розбою.
Якось вже вони нахабно
Впхнулись у вагон,
І один з них до бабусі:
«Пред’явіть талон!»

Слава Богу, контролери,
Не якась там тать.
Другий каже: «Ваш білєтік,
Прєд’являєм, мать!»

«Ой, соколики, рідненькі,
Я ж уже стара,
Ось посвідчення пенсійне
Із собой взяла».

Контролери покрасніли,
Аж ввійшли в кураж:
“Відім ми, что ти старенька,
Оплаті багаж!”

«Ой, багаж, так це ж он курка,
Свинка-молодушка».
«Відім ми, что ето свінка,
Платім штраф, старушка!»

«Звідкіля ж у мене гроші,
Пенсія мала;
Та синочка я провідать
Їду із села,


Та це ж возик мій маленький,
Не якийсь мішок,
Та скажіть який за мною
Криється грішок.

«Ти закон нарушить хочєш!» –
Хлопці говорять:
«Возик твой размер превисіл
( Трідцать/ шестдесят ).

Ну а нэту дєнег бабка,
Куріцу давай,
І бистрей, бо нам потрібно
В следущий трамвай».
Що робить, бабуся дума,
Треба хай беруть,
Бо до нитки, соколята,
Зараз обберуть.

Такі чудо-контролери
По транспорту ходять.
Дуже часто справжній жах
На людей наводять.

І коли вже ти, хамло,
Старих не жалієш,
Ти й при дачі хабара,
Геть не червонієш;

А бабусі тій повинен
Руки цілувати,
Бо вона чиясь бабуся
І, звичайно, ж мати;

А коли мама приносить
У цей світ життя,
Не закон державний діє,
А любов,
Бо, то є справжнє
Щире почутя...


                2005р.