Плакатики

        ПЛАКАТИКИ

Плакатники, плакатники,
Сірі й голубенькі,
Порозвішували містом
Хлопці молоденькі...

Посміхається лукаво
Білокура дама:
«Ароматні цигарки,
Прямо з Амстердаму».

Зубоскалять довгоногі
Дівки, майже голі,
Щоб відвідали кафе
Їхнє на Подолі.

Придивляється лупою
Чоловік в бутилку,
Все розгледіти не може
Прозору горілку.

Он, народний депутат
Дивиться з під лоба,
Обіцяє справедливість
І любов до гроба.

Он, страшенний чорний негр,
Чи то негритоска,
Чи цигарка в неї в роті,
А чи може соска:

«Що ж ти смугле дитинча
Тут у нас забуло,
Чи тебе на Батьківщині
Від бананів здуло?».

Я, признаюсь, не расист,
І не в цьому справа,
Пізнається по плакатах
Місто і держава.
От подивиться дитина
На такі плакати,
Що корисного із них
Зможе вона взяти?...

Про горілочку вам скажуть:
«То торгова марка!»,
Про повію, що то чесна
Й мила гувернантка...

І висять, висять плакати
І зліва, і справа.
От така демократична
Плакатна держава!


                5.04.2005р.