У зеленому садочку,
Зозуля кувала.
Мені літа мої молодії ,
Рахувала.
Та про мою долю,
Дівочу неволю нагадала.
Не кукуй зозуленько.
Не кукуй миленька.
Бо й так лає мати.
Що нехочу нелюбу,
Рушника віддати.
Той рушник весільний .
Милому вишивала.
Перлами любові
прикрашала.
Та обходить милий мою хату.
Рушничок сльозами випраний.
Маю нелюбу віддати.
ОЙ як у садочку зозуля кувала
© Copyright: Татьяна Новик, 2011
Свидетельство о публикации №111020804203
Свидетельство о публикации №111020804203
Рецензии