Година п к

            ГОДИНА – ПІК
В автобус заходить бабуся старенька,
Стомилася, геть на нівець.
Натружені руки, торбина маленька,
Година-пік, хай йому грець...

Звичайно в автобус зрання наштовхалось
Людей, як в отарі овець.
Вже вільного місця ніде не зосталось.
Година-пік, хай йому грець...

Сидить лобуряка, живіт наче бочка,
Аж мало не гнеться стілець.
І стала стара біля цього синочка.
Година-пік, хай йому грець...

Сидить товсте рило, газетку читає
І чухає, чухає ніс,
В навушничках музика бамкає-грає.
Година-пік, хай йому біс...

- Юначе, прошу, поступіться старенькій!
Гукає один із усіх.
Неначе не чує той хряк молоденький.
Година-пік, хай йому гріх...

- Чому ж тебе сину у школі навчали ?..
         Казали ж тобі про мораль...
         Казали, щоб молодь усіх поважала.
Година-пік, хай йому рай...

Нахмурило брови лупате серденько,
І басом як гримне у бік:
- Нехай ваша бабка не їздить раненько!
Година-пік, хай йому гріх...

Хіба ж та бабуся стара заслужила,
Щоб рявкало всяке хамло.
Вона цілий вік свій тяжкий проробила,
Щоб краще нам жити було.
У чому ж причина таких ситуацій?...
Не знаю, хоч криком кричи.
Хіба допоможе тут низка нотацій?...
Та все ж таки ти не мовчи...                13.04.05р.