Про бобр в, природу та холодну воду...

ПРО БОБРІВ, ПРИРОДУ
ТА ХОЛОДНУ ВОДУ...

Коли маєш грошей ти,
Як грузин вина,
То трапляється з тобою
Різна дивина.
В нас природа, зрозуміло,
Щедра на землі:
Поле, ліс, птахи, звірятка
Більші та малі.

Зараз всі міліонери
“Багатих кровей”,
Як то кажуть, строять дачки
Далі від людей.
Ліс, природа, поряд річка
Змійкою тече,
І липневе сонце зранку
Гріє і пече.

Благодать в цю пору року
Фауні і флорі,
Ярко сяють в піднебессі
Вечірнії зорі.
Коло лісу у затоці,
Тут біля гори,
Поселилися зубаті
Річкові бобри.

Вже і греблю збудували
Сірі трударі,
Бо для них немає місця
Краще на землі.
Тут сімейка “товстосумів”
Їде на пікнік,
Виїжджають на природу
Тільки раз у рік.
Пані краля-молодиця
Дивиться униз,
Там якраз бобер завзято
Верболози гриз.
«Ой, яка ж краса буває
У країні в нас».
І вона дає короткий
І чіткий наказ:
«Тут ми будем скоро жити,
Нащо нам столиця,
Будем вранці риболовить, 
На бобрів дивиться».

Ну, накази, як говорять :
« Надо ісполнять!»
Понаїхало камазів 
Чотири чи п’ять.
Тут уже робоча сила,
Ходить керівництво,
І табличку причепили –
« Іде будівництво!»

Дні спливають, як години;
Години – як мить,
І уже у кінці літа
Будинок стоїть.
На будинок мало схожа
Ця фортеця – мур!
Та надалі у цій байці
Вийшов каламбур...

...Ні – робочі працювали
Чесно, «на ура!»,
Тільки більш ніхто не бачив
Жодного бобра.
«Як же так?» – зітхає пані:
« В чому ж тута річ,
що злякало їх – погода,
А чи темна ніч».


«Може щось в природі стало, –
Думають пани:
Може їх вовки поїли,
Може кабани».
Їде пані до столиці
В зоомагазин,
Там у неї був знайомий
Продавець грузин.
І питає в нього пані
Про бобрів своїх,
Як природой милуватись,
Як немає їх.

«Слюшай!» - каже друг південний:
«Ето нє бєда,
А бобров твоїх спугнула
Халодна вада,
Так что ти уж очень сільно,
Я прошу, не плач».
І дістає з під прилавку
Водонагрівач…

Гріє воду в річці пані
Місяця зі два,
Та бобрів у тому краї
До сих пір нема.
Звідкіля ж було їм знати
Істину просту -
Річкові бобри шанують
Тишу й чистоту.

Вона ж виросла у місті –
Ця шановна пані,
І з природою знайома
Тільки на дивані.
Телевізор їй балакав
Про мавп та слонів,
Звідкіля ж було їй знати
Про якихсь бобрів.

Від таких панів “розумних”
І природа плаче,
Крім себе така людина
Нічого не бачить.
І будуються фортеці
Наче в давнину,
Так тоді ж від печенігів
Зводили стіну.
Мудрі люди відрізняли
Лихо від добра
І природу шанували,
Й воду, і бобра...


                25.03.05р.