Мокра курка

      МОКРА КУРКА

Розпустила Курка крила,
Гребінь розрівняла.
Стала зразу така мила,
Шанована стала.

Підкрасила вона пір’я,
Рівно хвіст тримає.
Глянеш,  краще на подвір’ї
Нікого не має.

Нафарбована Когутка,
Наче справжня пава,
А насправді ж баламутка
І остання ґава.

Тут, дивись, після обіду
Хмарка набігає,
Сонечка уже не видно,
Дощик накрапає;

Та все дужче, дужче, дужче.
Курка в дощ попала,
Не пізнає ніхто її,
Красота пропала.

Опустився куций хвостик,
Фарби постікали,
Як побачили Курчата –
Зразу повтікали.
.............................................
Хто цінує штучну вроду,
Той в умі всихає,
Той, пробачте, про природу
Нічого не знає,

Як вона росте і лине
До сонця й до неба,
Як тихенько розмовляє
До мене й до тебе,
Як вмивається росою,
То велика сила,
Наче дівчина рум’яна
Косу розпустила.
.....................................................
Так що, хлопці, придивляйтесь
Та не грайте в жмурки,
Як нафарбувались дівки,
Знай – то  Мокрі Курки..

               
                25.10.05р.