РАНОК
Ще прохолодна вранішня роса,
І соловей не закінчив співати.
Туман над річкою
І сонця ще нема,
Як солодко повітря це вдихати.
Ця прохолода, сіна аромат
Легені наповняють чимось дивним.
На гілках горобці усілись в ряд
Над нашим невисоким тином.
Природа так невинна, як дитя:
Дерева, птахи, річка в очеретах.
Неначе, тільки небо і земля –
Не вичитать
Ні в книжках, ні в газетах.
Це треба бачить, чути, розуміть,
Самому буть частинкою природи,
Щоб зрозуміти цю казкову мить…
Вона повільно, все ж таки проходить.
Березень 1996р.
Ранок
© Copyright: Сергей Кононенко, 2011
Свидетельство о публикации №111020804047
Свидетельство о публикации №111020804047
Рецензии