РОСЛИННИЙ КАПРИЗ
Сонце заходить, ховається день
За гору на захід села.
День пробігає – казковий олень,
Наче злякала стріла...
Сонце сховалося, зорі рясні –
Значить не буде дощу.
Висохша мальва гукає у вись:
«Я вам цього не прощу...»
Небо всміхається, каже униз:
«Треба чекати – і все.
Що це за літній рослинний каприз?
Хмара он дощик несе».
Сердиться мальва: «Які там дощі,
Коли навколо роса».
«Ах, ви ж мої нетерплячі кущі» -
Кажуть нічні небеса.
«Ви по прикметам усі живите –
Я ж по законам небесним.
Але я зараз зовсім не про те.
Хмара он дощик понесла».
………………………………
Так і людина, не хоче чекать.
Треба терпіння нам мати.
Щоб не спіткнутись та не заблукать,
І повернутись до хати.
21.04.07р.
Рослинний каприз
© Copyright: Сергей Кононенко, 2011
Свидетельство о публикации №111020804022
Свидетельство о публикации №111020804022
Рецензии