СПОГАДИ ДИТИНСТВА
Подивіться на квіти,
Що іній прим’яв,
Вони, все ж таки,
Ще пахнуть літом.
Сонце золото мрій
Осипає на став,
Він так хоче
Ще бути зігрітим.
Тут так тихо в ночі,
Неначе у Бога,
Зорі ясні, як очі дівчини.
За селом пролягає
До лісу дорога,
Де ходив по росі
На рівнині.
І неначе б то пісню
Пташину я чую,
Хоча осінь уже
І не рання.
Я душею з природою
Разом ночую
І пригадую перше кохання.
Років десять назад
Я був вічно щасливий,
Я у згадках дитинства літаю.
І нема вже старенької
Груші і сливи,
Але я їх іще пам’ятаю.
Жовтень 1995р.
Спогади дитинства
© Copyright: Сергей Кононенко, 2011
Свидетельство о публикации №111020803989
Свидетельство о публикации №111020803989
Рецензии