Простягнуте,
мов доля, рученятко…
(Хто ти, мала?
І де твоя рідня?)
Як вигнане
із раю янголятко,
гріхи чужі
спокутує щодня.
Крильцятам
вже не вистачить пір”їнок.
Дбайливих рук
не гріє вже тепло.
Чи заплете
в косичку хтось барвінок?
На нічку
поцілує у чоло?
Болить душа.
І вже не грає скрипка.
Скорботний жаль
у серце - ніби ніч.
Я не втішав.
Бо обірвалась нитка.
Лиш повні болю очі -
віч-на-віч...
Вигнанi з раю
© Copyright: Михаил Исаевич, 2011
Свидетельство о публикации №111020801213
Свидетельство о публикации №111020801213
Рецензии
Вразив вырш. Сумно. У пам'яті відразу виринули обличчя усіх злидарів, котрих бачу під церквою. Думаю над їхнім життям. Аж раптом усвідомлюю, що ж і ми, майже усі, недалеко від них втекли. То хіба ж не злидарі безробітні, та й ми, котрі працюємо за мінімальну зарплату? Як виживаємо? Спасибі батькам - пенсіонерам! А у кого їх вже немає? Боляче і сумно.
Людмила Юферова 21.02.2011 16:43 • Заявить о нарушении
Людмила Юферова 21.02.2011 16:43 • Заявить о нарушении
Так - це сумно. І це - гірка правда життя. Спасибі, що поділилися емоціями. Щасти вам!
Михаил Исаевич 26.02.2011 16:29 Заявить о нарушении
Михаил Исаевич 26.02.2011 16:29 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.