Я любила триматись за сонячні нитки дощів,
Заблукавши у липні, за містом, на волі,
А потім сідати в останній, сонний трамвай,
Лишивши у нім вже котру свою парасолю.
(И)І носити твої у торбинці зачитані вірші ,
Шукати в них сатьї і чудуватися римам,
А ще, - із розчинених вікон дихати зоряним пилом,
You Tube обіцяв невидане досі cinema…
Сягнувши у снах до іншого виміру світу,
Я спеку прийняла за дивне торкання душ,
Забувши на мить, що немає вічного літа, -
Латаття збирала з люстеркового блиску калюж.
І хмари перисті в’язала блавАтними лентами,
Торкалася простору стільниковим зв’язком,
Очікувань так боячись недосяжного абонента,
МабУть, от і все, я про це тільки так, загалОм…
я про це тiльки так, загалом... акро
© Copyright: Фиолетта, 2011
Свидетельство о публикации №111020801131
Свидетельство о публикации №111020801131
Рецензии
Та це доволі легко... Лиш треба, щоб прийшло натхнення...
Хай приходить воно до Вас. Ваші вірші не штучні, не надумані, - вони живі.
Щиро, Фіолетта.
Фиолетта 24.02.2011 14:35 Заявить о нарушении
Хай приходить воно до Вас. Ваші вірші не штучні, не надумані, - вони живі.
Щиро, Фіолетта.
Фиолетта 24.02.2011 14:35 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.