Гусак

            ГУСАК

В однім селі текла ріка.
Я бачив там одного Гусака.
Страшенно невдоволений собою.
Все ґелґотав між полем і рікою:

«І це село, і річка – все набридло.
В хліві, лиш тільки кури та качки.
Кінця і краю тут нудьзі не видно.
Одні пташині балачки».

Угледів, якось, він в ясну погоду,
Над річкою лебідоньки летять.
І задививсь Гусак на їхню вроду,
Не може, а ні їсти, а ні спать.

«Оце б, узяти й полетіти з ними.
Прощай навік сільськая біднота».
Похизувати крилами своїми,
Така у Гусака була мета.

Та, діло вийшло, зовсім не до тями;
Махав, махав він крилами дарма.
Не може полетіти з лебедями.
Причина є, а наслідків нема.

Махав, махав, та зовсім не летиться,
А лебеді полинули за край;
Бо наш дурний гусак – це свійська птиця.
Не полетиш, хоч скільки не махай.
………………………………………………

Є люди, що народжені літати,
Бо мають крила, майже до небес;
А є такі, що їм лиш - ґелґотати,
Та й їм в житті не поміша прогрес!


                1.02.2008 р.