Баобаб

                БАОБАБ

Росте сосна, берізонька тендітна;
Росте каштан, шовковиця і граб.
І серед цих вшановувачів світла
З’явився велетенський баобаб.

Коли він був, ще зовсім, як дитина,
Уже тоді задатки мав рости.
Була у нього недитяча сила.
Його тримай, а він кричить: « Пусти!»

Характер був у нього нетутешній,
Бо невластива грубість у рослин.
Зламав він, якось, гілку у черешні,
Цей очманілий і лукавий син.

Ну, то простили, пожурили й годі.
Забулося, як весняна вода.
Та вже тоді дзвіночок був негоді.
Пройшли роки, і сталася біда.

Він виріс велетенський паруб’яка
І сонце затулив усій землі.
Пожовкло листя, зсохлися гілляки.
Дерева плачуть й більші, і малі.

Він виріс і йому не має діла,
Стоїть горою високо й усе.
Та, що йому, що вишенька тремтіла,
Чи із осики листячко несе.

Йому б стояти та дивитись в гору,
І листям затуляти всіх кругом.
Та, що йому, якесь рослинне горе.
Себе він не вважає ворогом.
…………………………………

І люди є, такі собі, нахаби.
Все рвуть на себе, краще  -  все моє.
Затулять сонце «хижі» баобаби,
А скромний воду п’є та хліб жує…


                23.09.2008р.