ПОЕТАМ
Коли я рвав і рвав тенета,
Які томили душу вкрай,
Тоді із під пера поета
Шумів чорнильний віршограй.
Він розливався по бумазі,
Заполоняючи листки.
Перо поета, як в екстазі,
Ну а бумага навпаки.
Змирилась, жде, що воно буде,
Як та невинність білосніжна.
Слова, як на весіллі люди,
Бумага - наречена ніжна.
Перо, як істинний боярин,
Все наливає, наливає.
Слова від того, наче п’яні,
Як на весіллі то буває.
От так зароджуються вірші,
Прості вірші, як має бути.
А може хтось вважає інше,
Ну, то ж ми всі є різні люди.
23.07.2008 р.
Поетам
© Copyright: Сергей Кононенко, 2011
Свидетельство о публикации №111020707805
Свидетельство о публикации №111020707805
Рецензии