Я БІЛОГО ЦВІТУ СИН
Я білого цвіту син,
Вишневого білого цвіту.
Я син тих сільських рослин,
Розкиданих по білім світу.
Розкиданих, осиротілих,
Але назавжди зелених.
Неначе мороз по тілу,
Бо вишня, як сива нене…
Я плачу, але радію,
Бо батько, як клен у полі.
Зелену сорочку вдіне,
А я обійняв тополю.
А я обійняв березу,
Як неньку сумну і сиву.
Та точиться гостре лезо
На флору завжди красиву.
У когось рука підійметься
На яблуню, сливу, грушу.
Ну, що ж вам усім нейметься
Природи закони рушить…
9.12.2007 р.
Я Б ЛОГО ЦВ ТУ СИН
© Copyright: Сергей Кононенко, 2011
Свидетельство о публикации №111020707768
Свидетельство о публикации №111020707768
Рецензии