медитац я

привітний захід закохав
у таїну рожевих мрій
далеко подих длітав
за обрій сонячних країв
тепло крізь мене промайнуло
залишило м"якенький слід
позад себе життя забула
води торкнула тихий хід
поглине синява в обійми
а в небі погляд залишу
"велична суть речей - надія"
над обрій серцем напишу
і руку простягнувши далі
розчинить в тисячу думок
легкий метелик, подих долі
сріблястим танцем ста свічок
у кожнім звуці та мовчанні
зелений шик мого життя
природи світ розквітне зрання -
світанку сяюче дитя.
не повернуся, не згадаю
лиш звук чарівних манить лір
тут лиш живу і відчуваю
тут час в могуті тоне гір.
і чайки крила,мов небесні
і простір, що дзвенить чуттям
думки і серце, як навЕсні
плетуться сяйвом крізь життя
тут голос предків заклинає
і талісман священний п"є
живильну силу духу з раю
ключем лжерельним в небо б"є.
а мудрість вічна в стоголосяя
висотує красу небес
і пахне золоте колосся
зірками, що всипав Зевес
боги і духи в краплі часу
ізцілять серця пустоту
і стане дихати між гори
несучи душу в висоту
Я не чекаю і не знаю
чого за обрій лине дух
я просто небо споглядаю
і гріє пустку зірки рух
прекрасні аромати ночі
і самобутність назавжди
лиш моря думки непорочні
і наодинці північ жди.