Кажеш в мене посивіли коси?
То не сивість, а ті давні роси
По яких ходила молодою
У діброві, слухать з хлопцем соловя
Він не вмів сказати що кохає.
Він не вмів обнять мене як слід
Я жартую, що другого маю
Що мені сподобався сусід
Він ні звуку на мою ту мову
Тільки, як на всю діброву
Серце вже не бється, а гуде
Відвернувся. І від мене йде
- Ти куди? - услід йому гукаю
Ти чого оце від мене йдеш?
Дай хоч ніч з тобою догуляю,
А тоді додому проведеш
Не хотів спинитись. Я догнала.
Обняла його Зацілувала
І не зчувся з того, як і сам
Волю дав тоді своїм рукам
І ураз мов вдруге народився
Обіймав мене (й коли навчився?)
І уже як йшли додому не мовчав
А розмову вів , мов пісню дарував.
Кажеш в мене посивiли коси?
© Copyright: Анатолий Фурсов, 2011
Свидетельство о публикации №111020702942
Свидетельство о публикации №111020702942
Рецензии