Веточка Вишни. Храм души
Я утешенье ищу там,
Где луг умыт росой...
Души моей то светлый храм!
Вхожу в него – босой...
Ещё рассвет не тронул ночь
Птиц ранним гомоном,
И звёзды падают к ногам
Холодным золотом.
Ещё туманят очи сны
Полянам во цвету.
Они - как острова весны
В тумане проплывут...
И месяц тает восковой,
С ним в челноке рядком
Ночь отплывает в мир иной
Лучистым огоньком.
Я загляжусь вослед ему...
И будто в песне той -
На свой порог уже вернусь
С умытою душой.
***
Храм душi
Розради я шукаю там,
Де трави росяні...
Душі моєї світлий храм!
Я в нього - босою...
Ще ранок не тривожив ніч
Пташиним гомоном.
Ще зорі падають до ніг
Холодним золотом.
Ще сняться кольорові сни
Галявам з квітами.
Вони - неначе острови
В туман сповитії...
Та місяць тане наче віск,
І з ним у човнику
Ніч відпливає в інший світ
Яскравим вогником.
Я задивлюся їй услід...
І, наче, в пісні тій -
Вертаюся на свій поріг
З душею чистою.
Свидетельство о публикации №111020608592
Светлана Мулюкова 09.02.2011 11:20 Заявить о нарушении