Сонячний пор г

СОНЯЧНИЙ ПОРІГ

Сонце моє миле,
Я тебе благаю,
Не пали так сильно
На людей своїх.
Сонце моє миле,
Там до небокраю,
Стелиться веселка –
Сонячний поріг.

Стелиться веселка.
Дощику рясного
Так просили люди,
І Господь послав;
А вечірнє сонце
Світить вже зразково,
Звісно вже не палить –
Гріє поле й став.

Пар стає над лісом,
Що туманом зветься,
То така волога –
Хитра і густа.
Місяць у тумані
Плаче і сміється.
Хочеться кохання –
Істина проста.

«Зорі, де ви ?» – кличе
Місяць гостроносий,
Та сховав надійно
Їх туман в мішок.
А перед світанком
Розпустила коси
Дівчина-русалка
Й вийшла на пісок.

Дівчина-русалка,
Ти мені наснилась –
Розказали верби
Про твою красу.
Вийти ти до мене,
Мабуть, полінилась,
Бо вплітала лілії у свою косу.

А уранці знову
Сонечко заграє,
І туман молочний
Тане наче сніг;
А на горизонті,
Там за небокраєм,
Десь живе веселка –
Сонячний поріг.

                19.02.06р.