КРОПИВА
Коли Троянда Кропиві казала,
Що та – нікчема, лиш росте в кущах,
То Кропива у відповідь мовчала,
Лише блищали сльози на очах.
Кидали Айстри низку звинувачень:
- Вона пекуча, зла , не там росте.
Що, мов від неї всі рослини плачуть,
Що, ніби то, життя її пусте.
Що, десь - колись, її жували свині.
Вона – сама ганьба, і все, облиш…
І не цвіте вона на полонині,
Та обізвався польовий Спориш:
- Вона цвісти вам і не обіцяла,
Та свідки й очевидці є живі –
Вона людей від голоду спасала,
То ж уклоніться в ноги Кропиві.
А ви цвітіть, Троянди та Піони,
У вас іще не видно сивини.
Молітесь Богу та кладіть поклони
За те, що ви не бачили війни.
11.12.2009р.
( В память об Архимандрите
Павле ( Груздеве)и его стихе
«Роза и Крапива»)
Кропива
© Copyright: Сергей Кононенко, 2011
Свидетельство о публикации №111020605869
Свидетельство о публикации №111020605869
Рецензии