Шаленiю...
Шаленiю. Шаленiю вiд тебе…
Розгубилась, неначе дiвча…
Може так палати не треба?
Але ж сяє вогник в очах,
Та лунає в серцi кохання,
Та не сплю я вночi до ранку.
Як згадаю твоє зiзнання -
Засинаю лише на свiтанку.
Шаленiю я. Шаленiю…
Зiрки в небi спалахують знов…
Вiд усiх я вiконце закрию,
Зберiгаючи нашу любов.
6 .02.2011 г. Наталья Беш
Свидетельство о публикации №111020603924