Шаленiю...

       
Шаленiю. Шаленiю вiд тебе…
Розгубилась, неначе дiвча…
Може так палати не треба?
Але ж сяє вогник  в очах,
Та лунає в серцi кохання,
Та  не сплю я вночi до ранку.
Як згадаю твоє зiзнання -
Засинаю лише на свiтанку.
Шаленiю я. Шаленiю…
Зiрки в небi спалахують знов…
Вiд усiх я вiконце закрию,
Зберiгаючи нашу любов.

6 .02.2011 г.   Наталья  Беш


Рецензии