Паралізоване тіло – найжахливіша з в’язниць. І чим можна
допомогти людині, коли допомогти нічим не можна?
Хіба молитвою, щоб її відпустили…
…Відпусти її, відпусти,
відпусти її дух з цього світу!
Забери її, забери
в край одвічного білого світла!
Хай підхоплять її вітри,
понесуть у далекі мандри!
Ген за обрій, кудись туди,
звідки родом звучання мантри.
Де нема ні журби, ні зітхань,
де зникають стражденних сльози.
Де не може сприймати біль,
бо нема його більше, мозок.
Забери її, забери,
забери із в’язниці тіла!
Бо гріхи, що, мабуть, були,
то в причастях уже зотліли.
Відпусти її, відпусти,
відпусти ж бо на волю душу!
Як перлину її прийми,
хай у землю відійде мушля...
2011
Вiдпусти
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111020603844
Свидетельство о публикации №111020603844
Рецензии