ОБРІЇ ДУМОК
Рояться в голові думки…
І хочуть звити там кубельце.
Але прогнати мушу їх,
Бо розбивають вони серце!
Від дум сумних, переживань
Стліває радість і надія,
І мир втікає від вагань, -
Один туман вони лиш сіють…
Свій зір здійнявши догори,
Туди, де сонечко жевріє, -
Я бачу Небо – там завжди
Мене почують, зрозуміють… !!!
Як добре, Боже, що є Ти!!!
В моїх думках Тобі є місце…
І знов дивлюсь я з висоти,
Куди мене на мить підніс Ти. –
Й мої думки – малі пташки –
Втікають, мов з-під ніг комашки…
Я знаю, Боже, Ти – мій Мир!!! –
Біжу до Тебе, коли важко!
0:48 06.02.2011 року м. Вишгород
Обрii думок
© Copyright: Валентина Руда, 2011
Свидетельство о публикации №111020601237
Свидетельство о публикации №111020601237
Рецензии