Зимова рибалка

Якось ми із друзями зібрались на рибалку.
Відпочити десь на річці вибралися зранку.

Повіз нас Петрович Міша на своїй машині.
Бо рибалка- наше хоббі. Як іграшка дитині.

Сіли- Гриша, Кольок, Толя в Мишкову машину.
Прихопили й Вітасика (кілок йому в спину).

Він у нас такий собі хлопчик невеличкий-
Кілограмів під сто сорок, круглесеньке личко.

А берем його, щоб першого на кригу пускати.
Якщо її не провалить- то і ми за ним ідем,
Мов сліпі телята.

Ну і з ним нам веселіше, можна посміятись.
Є у нього така звичка- все дома забувати.

Якщо сніг- плаща не візьме (то бур, то окуляри).
Так, неначе все купує він за доляри.

Затаримось тормозками, кожен іще з дому.
А в крамниці купуємо по пляшці "боржому".

А в "боржому" для сугрєву- градусів по сорок.
То ж Вітасик і частує всіх нас без розбору.

Я не дуже оте зілля пити поважаю.
Та щоб друзів не образить- з ними випиваю.

І так до вечора зроблять з мене "грязь" оті друзі,
Що не сидіти, не стояти. Хоч повзи на пузі.

Але Мишко не кидає. Підгонить машину,
І розвезе по домівках, на радість дружинам.

От так ми зрідка рибачимо, та риби не бачимо.
Але знову в вихідний на річку рисачимо.