Святий мiст

Вірші мої приходять,
                як рятунок
В останню мить.
Коли вже чую
                смерті поцілунок:
"Не мучитись,
                не жить".
Коли вже
                ні любові,ні кохання,
Ні друзів,ні рідні
                не хочеться,
А тільки
                щоб страждання
                скінчилися,
В тюрмі оці ,
                на дні,
Коли вже
                навіть відчаю
                немає,
Лиш пустота,
І Ангела
                лихий пермагає,
І прірва та
                вже навіть
                не лякає
А манить
                відпочинком
               
                від біди,--
Я чую
             Голос
                з Неба:
"І д и !
Іди вперед,
Не озирайся
                у морок,
Геть небуття!
Там,нагорі,
Ще крила
                можна
                розгорнути,
Ще єжиття!
Не гинути --
Летіти далі треба!"
І соломинка
                вірша,
Наче Міст
Із прірви ---
                в Небо
Поезії -
            у цьому зміст?