Розваги рибалки

Каже бабця моя-
Не піду на роботу.
Бо то не тільки є моя
Сімейна турбота.
А ти, діду, знахабнів!
Рибалка, та рибалка!
А хто ж дітям допоможе,
Ядри ж твою палка!

Треба жерти наварити,
Підлогу помити.
Та й не можу я як зомбі
По хаті ходити.
І постільне, і натільне
Треба ще попрати.
А тобі все риба, риба!
Куди її дівати?

Якщо не будеш оту рибу
Кожен раз возити,
То я тебе обіцяю
Як колись- любити.
А я як хочеш, діду,
Зі мною мирно жити,
То ходи, гад, на роботу.
Бо можу й побити!

Куплю тобі пляшку пива,
Напою досхочу.
І розквасю тобі пику,
Бо давно вже хочу!
Ото ж, діду, давай жити,
Як до цього жили.
Хочеш з вудкой посидіти-
Не рви з мене жили!

А то воно як у казці
Про море й корито.
Мабуть, буде, старий хрич,
І в тебе морда бита!
Каже бабця- Ходи, діду,
Краще до роботи.
Не втопишся, й не замерзнеш.
Нам менше турботи.

Якщо -таки по- своєму
Зробиш, сучий сину,
То як драную ганчірку-
Візьму, та й покину.
Буду сама витрачати
Пенсію й зарплату.
Бо не буде кому грошей
Виносити з хати.

Якщо будеш мене слухати,
Як жінку поважати-
То раз у місяць на рибалку
Буду відпускати.
І то- зі мною! А я буду
На річці пильнувати,
Щоб не змогли там русалки
Тебе згвалтувати.

От такої тобі, діду,
Я пісні заспівала.
Будем жити і робити,
Рибалити і дружити.

(на фото автор повертається з рибалки)