Куценький гай.Бідові трави
І даль, прив'язана до ніг.
Між безпритульними вітрами
Перетин заспаних доріг.
Здається всі шляхи відкриті
І жде незнана сторона.
Чому ж в отавах срібні ниті
Бринять, як зболена струна?
Рідню залишили, пенати,
Бо юні на нове падкі.
То й степ не стане їх спиняти,
Чекати буде. Як батьки...
Пролог
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2011
Свидетельство о публикации №111020505562
Свидетельство о публикации №111020505562
Рецензии